Наставник «Зорі» — про несподівані перепади в грі й результатах

— Юрію Миколайовичу, суботній матч проти «Волині» закінчився не лише перемогою «Зорі», а й вашим вибаченням перед уболівальниками за поразку від «Кривбасу». Якщо вже тренер просить вибачення за одну конкретну гру, отже має грандіозні претензії до виконавців…
— Зізнаюсь, після якісно проведених зборів і перемоги над «Говерлою» в першому весняному турі думав, що команда пос­тупово набирає ходу, прогресує. Але натомість побачив фантастичний спад у Кривому Розі. Хоча, чи фантастичний… Річ у тім, що, зваживши на всі показники ТТД, проаналізувавши матч без зайвих емоцій, вийшло, що в багатьох компонентах гри ми… переважали «Кривбас». Інша річ — і саме тут криється причина такого результату — у футболістів не горіли очі, не було звичної боротьби, яку ми нав’язуємо суперникам, настрою. Звідси й 0:3. До першого м’яча гра була справді рівною, ми навіть виглядали краще, але потім колектив розвалився. Сказати, що я, як тренер, дуже переживав після цього, — не сказати нічого. Але розібратися нам удалося. Провівши після того тижневий цикл підготовки до наступного поєдинку, футболісти довели свій професіоналізм, бо ж ставлення до роботи в них було на найвищому рівні. Хоча щодо криворізького фіаско, скажу так: за останній рік моєї роботи це був найгірший матч «Зорі».

— Тобто після фінального свистка в Кривому Розі ви підопічним не дякували принаймні за самовіддачу?
— Ні. Там була зовсім інша розмова, на підвищених тонах. Зізнаюся, по прильоті з Кривого Рогу екстрено зібрав команду, сказав підопічним: «Є привід поговорити». Потім у них був день на переосмислення й відпочинок, а я попросив їх обдумати причини поразки, бути готовими до відвертої розмови. Наступного дня відбулася серйозна чесна чоловіча розмова, під час якої кожен міг висловити свою думку, чому сталося саме так — 0:3. У підсумку, зійшлися на думці, що то був просто нехороший для нас день, виняток із правила. Відтак футболісти довели це в грі з «Волинню».

— Наскільки важливими стали заміни трьох виконавців після програшу «Кривбасу» в контексті впевненої перемоги над «Волинню»? Гра Постранського, Любеновича й Ідахора не задовольнила вас найбільше?
— Ні, конкретно про них нічого сказати не можу. Мене не задовольнили дії всієї команди. Ми попрацювали тиждень після Кривого Рогу, а в останньому поєдинку на поле вийшли ті гравці, які, на мій розсуд, гідно відпрацювали в період підготовки до матчу. На той момент я вирішив, що саме цей склад оптимальний — не більше.

— У Кривому Розі ви сказали, що всю вашу команду переграв один футболіст — Сергій Самодін, і поскаржилися на те, що м’ячі пропускали з центральної зони та з другого поверху, за наявності дуже високих виконавців. Але в центрі захисту замін не провели…
— За це й не люблю флеш-інтерв’ю відразу після фінального свистка. Пізніше, переглянувши відео з пропущеними м’ячами, дійшов висновку, що мав слушність лише частково, адже другий м’яч насправді став наслідком автогола. І нехай його провів мій син — право на таку помилку має кожен. За час моєї ігрової кар’єри теж траплялися автоголи за моєї участі. Таких було, до речі, два.

— А чи задоволені ви комплектацією складу на цих позиціях? По суті, третім центральним захисником є Білий, котрий усе частіше виходить у опорній зоні, й все?
— За необхідності, можемо використати ще Даніеля Аддо, плюс у молодіжному складі є Парамонов. Нинішньою комплектацією я все ж задоволений, хоча, як і кожному тренеру, хотілося би кращого. Однак ще перед сезоном пообіцяв, що не скаржитимуся на добір виконавців. Маємо наразі в заявці 25 футболістів, покладаємося на них.
«Сказане представниками «Волині» — некоректно щодо суперника»

— Після матчу з «Волинню» ви сказали, що пенальті у ворота суперника був стовідсотковий. Чи змінили думку, маючи змогу переглянути повтори?
— Так, хочу перепросити за сказане — там мав бути призначений штрафний. Однак усе одно не розумію коментарів тренера та гравців «Волині» після матчу, мовляв, суддя по-різному відпрацював тайми, вплинув на результат. Дивно, адже вони чомусь на згадали про два непризначені пенальті у свої ворота: спочатку захисник рукою переривав передачу в штрафний майданчик, а у випадку з Любеновичем йому взагалі дали картку за симуляцію! Про вилучення Симініна, думаю, й говорити нічого — два брудні підкати ззаду. Думаю, сказане представниками «Волині» — некоректно щодо суперника. Я ж чомусь ніколи не звинувачую в поразках рефері, а беру відповідальність на себе та підопічних…

— Призначаючи голкіпера, ви зупинилися на кандидатурі Левченка. Яка ситуація з Кршеваном Сантіні — зимовим новачком команди?
— Ми підписали його, певною мірою, поспіхом. Невдовзі дамо йому шанс у найближчому спарингу проти донецького «Металурга», яким заповнюватимемо паузу в чемпіонаті. Мені потрібен час, аби розібратися в ньому, впевнитися в можливостях Сантіні.

— Після завершення першої частини чемпіонату ви сказали, що Івану Родичу потрібно шукати нову команду, однак недавно «Зоря» дозаявила його для участі в чемпіонаті.
— Ми вчинили з ним по-людськи. Він тренувався з U-19, тепер займається з дублем. Але в першій команді його не буде. Він прос­то отримає ігрову практику в другій команді, щоби влітку було легше знайти новий клуб.

— Схожа ситуація й з Даніелем Аддо. Якщо футболіст не підійшов казахському «Актобе», навіщо він «Зорі»?
— Відповідь банальна — в нього є кон­тракт із нашим ФК. Відтак Аддо змушений тренуватися, а ми — надати йому таку змогу. Про перспективи Даніеля в першій команді скажу: якщо раптом станеться так, що потрібно буде випустити його на поле, сподіваюся, своїм шансом він скористається, допоможе команді.

— Данило в центрі нападу — награний варіант?
— Так команда діяла на зборах. Однак через травму Каменюки Данило грав праворуч, і лише в останньому матчі вийшов на вістрі. Гадаю, він проявив себе блискуче: в нього великий потенціал.

— Нинішні кондиції Сергія Ференчака дозволяють йому претендувати на місце в стартовому складі?
— Щодо роботи й професіоналізму не маю до нього жодних претензій. А щодо стартового складу, то тут усе залежатиме від Сергія. Він — розумний хлопець, тому, думаю, зробить усе, щоби отримати право грати в першій одинадцятці. Принаймні поки що я в це вірю.

— Наразі в «Зорі» спостерігаються спади й підйоми в грі. Що потрібно зробити для того, щоби провальні матчі не повторювалися, а домашні перемоги не чередувалися з поразками?
— Справді, так звані «гойдалки» мають місце. Як тренеру, дуже хочеться вірити, що спади не повторюватимуться, докладемо для цього всіх зусиль. А залежатиме все від багатьох чинників: ставлення до роботи, підготовки та гри суперників. Од поразок не застрахований ніхто, але я серйозно працюю над тим, аби ситуація лише покращувалася.

Анатолій ВОЛКОВ, «Український футбол».