В другому турі чорно-білі на виїзді зустрічалися з Металістом. Матч поставили на четверту годину, а за тієї спеки що була того дня в Харкові, таке рішення перетворювало стадіон Динамо на величезну сауну. Черговий раз передаємо привіт нашим футбольним функціонерам.

Підтримати свою команду до Харкова вирушило близько сотні луганців: половина з них вирішила їхати басом, інша половина віддала перевагу послугам Укрзалізниці. Гостьовий чомусь був розташований поміж фан-секторами господарів, а не за воротами на іншому краю поля, що було б значно логічніше. Два сектори харків’ян заважали один одному, не кажучи вже про гостей, які таким чином були затиснені у своєрідні кліщі. Шиза на гостьовому все ж була непоганою, в паузах між зарядами харків’ян все звучало взагалі відмінно, також треба відзначити кінцівку матчу, коли луганцям вдалося вичавивши з себе останні сили затягнути 10-хвилинний нон-стоп.

Харківських фан-секторів, за сумною звичкою було два. Спробую з позиції третьої сторони трохи про них розказати. Харків’яни за воротами були більш організовані, незважаючи на невелику, в порівнянні з фан-сектором на центральній трибуні, кількість, підтримували свою команду більш злагоджено та гучно. Дуже сподобався їх репертуар, в якому було декілька красивих та мелодійних пісень. Фанам з центральної трибуни добре вдавались перегуки з кузьмою та короткі заряди. Взагалі, атмосфера на матчі була чудовою, не останню роль в цьому зіграли події на полі.

Команди, не зважаючи на спеку, демонстрували непогану гру, яка тримала в напрузі весь матч. Двічі луганській команді вдавалося відігратися, але на третій гол її не вистачило. Як наслідок перемогла більш досвідчена та класна команда.

Cектори Металіста



Cектор Зорі