Перші стадії Кубку країни завжди пов’язані з певними надіями. В
залежності від жеребу є шанс зустрітись з екзотичними командами нижчих
ліг, несподівано отримати додаткову гру з друзями, або навпаки
можливість зустрітися з одвічними ворогами. Але найбільше, звісно, всі
чекають на шанс відвідати нове місто, зустрітися з новими людьми,
опинитися у нових, цікавих умовах. Луганцям в цьому плані дуже
пощастило. Сказати, що жереб був для них вдалим – не сказати нічого.
Жереб виявився просто ідеальним. Аматорська команда, чемпіон Донецької
області, та містечко, відвідати яке, іншою нагоди може і не буде. Отже –
Словхліб з міста Слов’янськ.
Для міста матч вийшов справжнім футбольним святом. Заповнений стадіо,
декілька передматчевих заходів, солідний ажіотаж, одним словом. Місцева
ультра підготувала оригінальний банер з назвою свого міста, який цікавим
чином був звішений з вишки за воротами. Самі господарі розташувались
біля кутового прапорця просто на бігових доріжках. Позаду них була добре
виконана стінка з буквами ФКСС та гербом України, весь матч над
головами майорів великий прапор. Господарі як могли підтримували свій
клуб, не зважаючи на невелику, чоловік в 20 кількість, заряджали голосно
та без перерв. Кузьма також поводилась досить активно, туди-сюди бігали
ентузіасти з барабанами, намагалися розігріти натовп, але події на поле
дещо зіпсували їм настрій.
Чорно-білих приїхало близько 70 чоловік. Думка про зустріч з новим
містом та командою підбадьорювала впродовж усієї дороги. Пройшовшись до
сектора невеличким маршем, весь натовп гучно та весело завалив на
сектор. З мінусів стадіо - відсутність можливості нормально розвісити
банера та просто жахливі сидіння, які весь час хрустіли під ногами. На
секторі постійний глум, непринциповий статус матчу вплинув і на якість
шизи. У другому таймі – «Слава Україні» на сектор господарів, але,
нажаль, їх відповідь розчиняється у гулі трибун.
Одразу після фінального свистка чоловік 30 не те щоб прориваються, а
просто вибігають на поле, щоб привітати своїх. Трохи позаряджавши, весь
натовп, не поспішаючи, повертається на своє місто. Міліція, схоже
сприйняла це абсолютно нормально. Потрохи згортаються прапори та банера,
і тут починається найцікавіше. Помітно розігріта алкоголем кузьма,
проходячи поруч починає щось бузіти. Слово за слово і грубіяни отримують
по щах, за мить на сектор луганців летять пляшки та каміння. У
відповідь – залп зі щойно зламаних сидінь, які летять у всі боки, в тому
числі і в шановну міліцію, яка вирішила виправити ситуацію за допомогою
слізогінного газу. Потрохи пристрасті згасають, і, трохи потримавши на
секторі, луганців виводять зі стадіону. Наслідок – 45 виламаних сидінь,
декілька солідно постраждалих з боку кузьми, та пекучі від перцовки
обличчя луганців. Але, звісно, це не могло зіпсувати загального враження
від поїздки, яка видалася насправді чудовою.
